Бересклет Форчуна

Варіанти назви: Бересклет Форчуна, Euonymus fortunei (лат.)

Походження назви:  Назва дана на честь шотландського ботаніка Роберта Форчуна, який займався вивченням азіатської флори та завіз цю рослину до Європи у 1907 р.

Ареал розповсюдження та екологія: Природний ареал — Східна Азія, але широко вирощується в якості декоративної рослини в Європі, Північній та Південній Америці, Африці, Океанії.  Багаторічний вічнозелений сланкий або плетистий чагарник. Невибагливий до умов вирощування.

Форма: повзуча або плетиста.

Максимальні розміри: Висота — до 0,6 м для сланких форм та 2-3 метри для плетистих, ширина — до 3 метрів.

Обрізка: Рекомендується регулярна обрізка для формування крони та підтримання декоративності, а також санітарні. Пестролисті форми можуть вистрілювати пагони з листками зеленого забарвлення іх необхідно обовязково видаляти. За допомогою обрізки можна формувати “бонсай”. 

Місце для висадки: Сонячні або півтіністі ділянки. В умовах затінення може втрачати декоративність листя.

Ґрунт: Невибагливий до грунту, але віддає перевагу добре дренованим, родючим грунтам.

Морозостійкість: Досить морозостійка рослина (до -24 С), але в холодних регіонах потребує укриття на зиму. Зона 6.

Висадка: Висаджується в відкритий грунт весною або восени.

Деталізований опис:

Опис: Бересклет Форчуна вічнозелений сланкий кущ, густо вкритий листям за яким майже не видно пагонів. Пагони гнучкі, добре вкорінюються. Ця рослина широко використовується для оформлення садів і парків, завдяки своїй декоративності та здатності добре адаптуватися до різних умов середовища. Деякі сорти можна використовувати як кімнатні.

Листя: Листя темно-зелені, блискучі, можуть мати різнобарвні облямівки.  Овальні або еліптичні, з гострими вершинами, довжина до 5 см.

Квіти: Невеликі, зеленуваті, зібрані в суцвіття. Побачити цвітіння можна рідко.

Насіння: Червоні ягоди з’являються після цвітіння.

Розмноження: переважно вегетативне.